Вікові кризи – умовне найменування перехідних моментів від одного вікового етапу до іншого. Іноді такі періоди називають негативним результатом зіткнення особи,що розвивається,із соціальною дійсністю.

Психічний розвиток дитини здійснюється за допомогою зміни стабільних і критичних періодів; у рамках стабільного періоду визрівають психічні новоутворення , які актуалізуються у віці критичному.

   Криза 3 років – усвідомлення власного «Я». Вона є найголовнішою і найскладовішою протягом усього періоду дорослішання.Пізніше ця криза повториться на новому витку в підлітковому віці і , звичайно ж ,із новою метою. До 3 років ваша дитина уявляє себе з мамою єдиним цілим – іще дуже міцні «нитки» періоду вагітності і годування грудьми. Вона вже відокремлена фізично , але ще не відокремлена психологічно від людей, що оточують її.Але на порозі 3 років дитина раптом розуміє, що мама –це одна людина ,а вона сама абсолютно інша.Перебудовується соціальна позиція дитина по відношенню до її оточення , до авторитету матері й батька. Вона починає прагнути самостійності.У цьому віці найчастіше можна почути від дітей «я сам, пусти» і т. д. Необхідно надати маленькій людині ту самостійність,до якої вона прагне. Природно, під невсипущим контролем.Відмінною ознакою цієї вікової кризи виступає ознака неслухняності: дитина не робить це саме тому,що її про це попросили.

Не варто надавати великого значення упертості та примхливості. За дитину не хвилюйтеся,лише візьміть це до відома.

   Коли дитина капризує,намагайтеся бути поряд,щоб вона бачила, що ви її чуєте.

    У цей час дитині марно щось доводити.Лаяти її немає сенсу, ляпанці ще сильніше її розбурхають.

     Поведінка з дитиною має бути послідовною.Якщо ви сказали «ні», будьте стійкі.

    Стримуйте себе навіть тоді,коли дитина вередує або проявляє впертість у громадських місцях.Тут допоможе одне: треба взяти дитину за руку і відвести геть.

    Не намагайтеся залучати сторонніх: «Подивіться, який неслухняний хлопчик! Може, хтось його візьме собі...» Пам ятайте, істеричність і примхливість розрахована на глядачів.

   Відволікайте дитину від негативних переживань,переключайте її увагу на позитивні емоції.

   Ладнати з дитиною – це мистецтво, цьому необхідно вчитися, тут вам допоможуть фантазія, гумор, ігри, різні вправи і доброзичливе спілкування з дитиною.

   Пам ятайте,що під час кризи головне не в тому,як вона протікає, а в тому,до чого вона призводить.Отож основне ваше завдання – підтримувати прояви нового в поведінці дитини: вольові зусилля, самостійність, гордість за досягнення.