Шлях людини в світі прекрасного починається дуже рано. Дитина вже з пер-ших років життя несвідомо тягнеться до всього яскравого і привабливого, радіє, коли бачить блискучі іграшки, барвисті квіти і предмети. Все це викликає в неї відчуття задоволення, зацікавлення. Слово «гарно» рано входить у життя дітей. Уже з першого року життя вони чують пісню, казку, розглядають малюнки; разом із дійсністю мистецтво стає джерелом їхніх радісних переживань. Мова казки мусить бути народна; це коштовна мова, якої не дасть ніяка книжка. То ж до вибору художнього твору для малят, з огляду на виховне значення сюжету, мови, слід підходити обережно, розважливо.

Щодо виявлення дітьми своїх естетичних емоцій, то звісно, вони будуть відповідати їхньому вікові і мусять бути цілком вільні.

Естетичне сприйняття дійсності дітьми раннього віку має свої особливості. Основним є чуттєва форма речей — їх колір, форма, звук. У цьому розвиток естетичного сприйняття великої сенсорної культури.

В перші роки дитина погано реагує на естетичні враження, її вабить лише що-небудь яскраве, пишні кольори. Але потроху малюки усе більше відчувають безпосередню красу і висловлюють свої особисті нахили.

Та є такі відтінки почуттів, які глибше й повніше можна виразити музикою. Музика загострює емоційну чуттєвість. Вона необхідна дитині. Дитинство так само неможливе без музики, як неможливе без гри і казки.

Взагалі музика, розуміння музичних творів дає людям багато насолоди і приємності, освітлює життя.

Музичні заняття тішать дітей і спонукають їх до активності, дають яскраві художні та музичні враження, розвивають здатність глибше сприймати красу музики.

За вмілого добору матеріалу і правильної методики проведення музичної роботи забезпечуються розвиток рухів і мови дитини, її естетичне виховання.

Чому діти так люблять гру? Чим вона приваблює їх? Звідки вони беруть енергію, щоб безупинно бігати з м'ячем, годинами будувати замки й мости, бави-тися з ляльками?

Гра для дитини — справжнє життя зі своїми радощами і прикрощами, пере-живаннями і досягненнями, водночас це вільна діяльність, адже дитина грає без примусу, із задоволенням.

Найперша цінність гри у тому, що в ній дитина легко засвоює різноманітні знання, набуває вмінь, готується до життя. Тому гру беруть на озброєння вихователі, батьки.

Якщо малюка просто попросити посидіти спокійно, це йому дається важко, варто ж йому запропонувати роль, бажаний спокій на якийсь час забезпечений, відомо, що на кожному віковому щаблі дитинства закладаються якості, які ма-тимуть дуже важливе знання для особистості в дорослому житті. Гра дає малятам відчуття єдності з тим, із ким вони грають. І вміння взаємодіяти, спілкуватися розвивається у дітей саме в тих іграх, які побудовані на взаємодії дорослого й дитини.

Різноманітність народних ігор дозволяє виділити ті, за допомогою яких можливе цілеспрямоване формування в малюків певних умінь комунікативної поведінки.

Малята полюбляють ігри в яких головний персонаж виконує певні дії.

Ці ігри розвивають взаєморозуміння до іншої дитини, пробуджують бажання звертатися до однолітка й виконувати за правилами гри, його прохання.

Часом забуваємо, що творчість дитини — це необхідна форма самоутвердження, без якої їй не вирости в яскраву особистість, чарівний світ дитинства повинен бути щасливим і безтурботним.

Найголовніша умова такої захоплюючої діяльності — наявність у дитини знань про оточуючі предмети (ЇХ призначення, якість, естетичний вигляд), події і явища реального життя. Але для цього дітям потрібно мати не лише знання. І якщо до цих дитячих знань і умінь добавити «еліксиру», фантазії, то діти за допомогою дорослого можуть створити чудодійство. Діти прагнуть продовжити свою гру далі й далі, ще більше захоплюючись нею. І якщо малеча не залишить гру за дверима вчорашнього дня, а бажатиме продовжити її, то можна дійсно радіти.

Діти настільки вживаються в роль своїх героїв, що навіть уже не граючись, відчувають себе в ній.

Гра готує дитину до навчання, праці, виховує поведінку.

Який малюк у грі, таким він буде і в праці, так вважав А.С. Макаренко.